Критика і заохочення дітей, як “зворотна сторона медалі”?
Ми часто задаємося питанням: “Я намагаюся приймати свою дитину такою якою вона є?”. Але хіба я не можу хоч іноді на неї сердитися? Кожен з батьків має на це право тому, що ми всі здатні відчувати негативні емоції. Накопичувати їх не варто тому, що згодом це може привести до негативного результату. Кожен з батьків повинен висловлювати невдоволення, тільки необхідно це робити правильно і мудро.
Головне пам’ятати деякі правила:
Якщо хочете висловити своє невдоволення то слід осуджувати лише вчинки. Ні в якому разі не можна бути незадоволеними дитиною. Якщо батьки будуть говорити, що так робити не можна, вона швидко зрозуміє як чинити правильно.
Батьки дуже часто стикаються з тим, що малюки не бажають щось робити. Діти можуть не допомагати по хатнім справам, не проявляти бажання до навчання. Багато батьків вирішують таку проблему неправильно, вони починають підкупати свою дитину аби вона чинила “правильно” з точки зору дорослих. Тобто, вони дають гроші, купують іграшки, а дитина натомість виконує певну роботу. Результат таких маніпуляцій обов’язково буде негативним. Згодом дитина буде проявляти усе більше претензій, а апетити постійно зростатимуть.
В результаті батьки самі виявляються винні в тому, що їх дитина втратила будь-який інтерес до життя.
Нещодавно провели дуже цікавий експеримент у якому взяли участь студентські групи. Одній групі обіцяли заплатити за соціальну гру – головоломку, якою захоплювалися ці молоді люди. Що сталося потім? Хлопці з групи розлюбили грати в цю гру. Незважаючи на те, що їм за цю гру платили гроші, почали грати в неї значно рідше. А група, якій не платили, не втратила інтерес і продовжувала грати. Що можна сказати після дослідження. Який напрошується висновок?
Психіка людини- феноменальний механізм. У підсумку, люди з задоволенням займаються заняттями, які вибирають власноруч. Не інакше. Якщо людині починають платити, то ентузіазм знижується. Після цього людина вже не бажає творити, вона просто заробляє гроші. Починається апатія і заняття вже стають нецікавими.
Тому ніколи не вдавайтеся до зовнішнього стимулювання дітей. Особистість розвивається лише в тому напрямку, який дійсно може принести радість. Якщо інтерес справжній, він триватиме довго – якщо його нав’язують, то в короткі строки все це може набриднути.
Батькам потрібно обережно знімати відповідальність за справи своєї дитини. Нехай вона сама стикається з негативними наслідками власних, неправильних дій. Тоді у дитини з’явиться відповідальність до життя.
