Чому “чоловік-підкаблучник” – трагедія в родині

Як я раділа, що доля мені послала чоловіка, готового потурати усім моїм примхам. Друзі та близькі називали його “підкаблучником”, а мені було так “тепло” і комфортно з м’яким і терплячим чоловіком. Він погоджувався з усіма моїми рішеннями і доволі спокійно ставився до жіночих капризів.

Ми одружилися, бюджет нашої родини став загальним, грошима почала розпоряджаюся я. І загалом, що поганого в тому, що чоловік приготує смачну вечерю, випере брудний одяг, якщо прийде з роботи раніше мене? Невже людину можна називати підкаблучником через бажання догодити дружині. Може людина так виражає свої почуття. Що поганого в тому, що чоловік забирає дружину після роботи або відвозить її маму у справах, відкладаючи власні на потім. По-моєму, це нормальні відносини в сім’ї.

Однак через рік шлюбу я почала помічати зміни в поведінці чоловіка. Він став потайним і дивним. Загалом я втомилася вирішувати усі питання чи бодай рішення, які потребують спільного обговорення. Дуже важко мати при собі “ручного” чоловіка.

Із останнього купив собі досить дорогі гаджети: телефон і фотоапарат. Раніше він розповідав, як приховував подібні витрати від мами, аби не бачити її невдоволення, а тепер – від мене. Можливо, він боїться, що отримає від мене негативну відповідь купувати дорогу техніку, тому не радиться зі мною?

Може, любові до мене зовсім не існує, а лише боязкість до жаху? Прикро і соромно за чоловіка, який бачить в мені монстра.