Нерівні відносини: Батьки відносилися до нас, як до дітей другого сорту

Нас в сім’ї троє дітей: старша сестра, середній брат і я. З самого дитинства середній брат був на особливому рахунку: йому завжди діставалося те, що він хотів. Завжди працювало формулювання: “Ну він же маленький, йому потрібно поступатися”.

Потім почалися заохочення з серії: “Синочок взяв участь в конкурсі, значить купимо те, що він хоче”. Мені було образливо. Я бачила, що ні мені, ні старшій сестрі такої уваги батьки не приділяють. Частенько я доношувала речі за братом, а так хотілося невеличкого дитячого щастя, бодай нове платтячко і не виглядати, як хлопчик у дівочій постаті. Але середньому купувалося все новеньке.

Чим старші ми ставали, у тій же прогресії змінювалася різниця в ставленні до дітей. На цьому поприщі старша сестра навіть посварилася з батьками. Пам’ятаю, як вона просила батьків оплатити один рік навчання в університеті. Не просто оплатити, а дати в борг, тоді вона вже шукала роботу аби самостійно оплачувати своє навчання. На той момент батьки мали гроші, але вони чомусь вирішили не допомагати. Чесно, не знаю чому так вчинили.

Мені вони чітко сказали, якщо я не вступлю на бюджет, то за навчання буду платити сама. Пам’ятаю, як випадково підслухала кінець розмови батьків. Вони вже обсудили вступ до ВУЗу середнього, при тому зібрали кошти на повне навчання.

Ось це було прикро. Серйозно. Не скажу, що середній брат надто обдарований або прагнув до академічного майбутнього …

На бюджет тоді я не вступила. Той рік став для мене точкою відриву і я багато чого обдумала. Вищу освіту я таки отримала без допомоги батьків, хоч і пропустила певний період після школи. Вчилася в іншому місті, де зустріла свого чоловіка. Живемо окремо від батьків, і чесно кажучи повертатися до них не хочеться, ба більше навіть не прагну їх бачити. У них завжди на першому місці був брат от нехай їх фаворит і підтримує надалі. А я ось такою невдячною зросла.

Доречі брат без сім’ї, а йому вже майже 40 ще й періодично випиває.

Веселу старість вони собі організували, а ми із старшою досі не розуміємо чим ми так “насолили” батькам…