Набридло хворіти? Чому деякі діти не “вилізають” з хвороб

Одні діти бігають в прохолодну погоду нарозхрист і без шапки, а їм хоч би що. А є такі, на яких досить разок чхнути в транспорті, щоб ті злягли з нежиттю і температурою. Чому так відбувається?

ЧХД(часто хворіючі діти) – ніякий не діагноз. Просто так лікарі позначають особливу диспансерну групу дітей, які потребують особливої ​​уваги. Досвідчений педіатр висначає їх з першого погляду, навіть не заглядаючи в медичну карту. Серед таких дітлахів рідко зустрінеш м’язистих і сухорлявих. Навпаки, більшість – пухкенькі. У ранньому дитинстві вони нагадують янголят: часто біляві, ясноокі, з молочною шкірою. Діти цього – лімфатичного – підтипу хворіють часто і довго, страждають аденоїдами, говорять «в ніс» і дихають ротом.

Якщо ви впізнали в цьому типажі свою дитину, не засмучуйтеся. До того ж свої болячки лімфатики з віком, як правило, переростають. Але це, зрозуміло, не означає, що треба просто чекати, поки дитина подорослішає і зміцніє.

Деякі батьки ведуть підрахунок перенесених дитиною ГРВІ. Вважається, що діти «можуть» хворіти до 6-8 разів на рік. А якщо частіше – то погано. Насправді ж не настільки важливо, як часто хворіє дитина, важливіше – як швидко вона одужує.

Якщо будь-яке ГРЗ раз у раз переростає в бронхіт або у дитини за рік – вже третя пневмонія, тут треба бити в набат! Але йти з цією проблемою потрібно не до імунолога, а до лора і стоматолога. Тому що адекватна імунна відповідь організму залежить перш за все від стану здоров’я носоглотки і порожнини рота. Вилікувавши карієс і тонзиліт, можна заодно позбутися і від нескінченних ГРЗ.

Деякі батьки дітей, які часто хворіють, як вогню бояться переохолодження. Але ж куди небезпечніше перегрів! По-перше, він і сприяє переохолодженню (спітніла дитина швидше замерзне). А по-друге, доведено, що перегрів знижує опір організму, тому ні в якому разі не можна кутати хворого в теплі ковдри і шерстяні хустки – це лише зашкодить йому одужувати. Тим більше не можна перегрівати дитину, коли вона лихоманить, – від цього температура ще більше підніметься. Краще регулярно провітрювати кімнату і стежити, щоб дитина і вдома, і на вулиці завжди була  одягненою за погодою.

Загартовування – це прекрасно. Колись взимку дітей в теплих хутряних мішках укладали на денний сон прямо на веранді, щоб дихали свіжим морозним повітрям. Однак гартувати треба з розумом: регулярно, поступово і, головне, тільки тоді, коли дитина здорова. А найкращий спосіб загартовування – просто щодня в будь-яку погоду по 2 години гуляти на свіжому повітрі.

Не варто перебільшувати роль часнику, який при застуді рекомендується споживати, і капати в ніс, і навіть носити на шиї. Адже конкретних медичних досліджень, які доводять його ефективність як для лікування, так і для профілактики, немає.

Те ж можна сказати і про оксолінову мазь, якою змащують ніс. Замість неї краще використовувати морську воду, тому що мазь, вбирає в себе цілий осередок мікробів. І якщо ніс потім не промивати, мікроби розмножаться і підуть в атаку. А ось промивання носових ходів сольовим розчином очищає їх від слизу і не дозволяє інфекції поширюватися вглиб. Для профілактики ГРВІ потрібні розчини з концентрацією солі 0,9%, а для лікування нежиті підійде гіпертонічний розчин (3-4%).

Нарешті, не варто сподіватися на чудодійну силу морозу, на якому віруси нібито швидко гинуть. На жаль, це не так, віруси можуть залишатися живими протягом деякого часу навіть при низьких температурах. Не випадково пік захворюваності на ГРВІ в останні роки припадав на січень – лютий. Тому дуже важливо регулярно мити руки з милом, особливо прийшовши з вулиці.

Часто при застуді досить постільного режиму, регулярного провітрювання кімнати і зволоження повітря, а також теплого пиття (краще з лимоном, так як аскорбінова кислота швидко витрачається під час хвороби). Однак жменями пити аскорбінку теж не слід – великі дози вітаміну С сприяють розвитку сечокам’яної хвороби і проблем з нирками. Не треба й насильно заставляти пити хвору дитину – на це вона може відповісти тільки блювотною реакцією. Давати пиття варто дрібними порціями, але регулярно.