«Синку, будь ласка, перестели підлогу»

– Мамо, скільки ти там ще будеш скрипіти, ми спати хочемо!

– Ну так ти візьми і перестели підлогу, я ще батька твого про це просила.

– Завтра перестелю, лягай вже спати, мені на роботу з ранку.

Ранок.

– Синку, ти пам’ятаєш, що ти обіцяв?

– У нас дощок немає, я завтра подзвоню Микиті і ми поїдемо в місто на його машині.

Завтра.

– Мамо я на рибалку, давай потім.

Пройшов тиждень.

– Синку, я купила дошки, вони в сараї, зроби будь ласка підлогу.

– Дошки купила ?! Ти що, вантажників наймала ?! І за доставку мабуть ще віддала ?!

– Та яка різниця, головне ….

– Я ж тобі сказав! Ми з Микитою з’їздимо в місто і все самі перевеземо!

Зовсім від старості мізки висохли … – бубонів він собі під ніс демонстративно закриваючи за собою вхідні двері і виходячи на вулицю.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

Минуло два роки.

– Мамо, ти чого там все скрипиш! Дитину разбудиш, йди спати лягай!

– …
Через п’ять років мама померла.

Нотаріус запросив до себе її сина з сімейством для того, щоб вручити їм заповіт. Ніхто особливо не очікував золотих гір або закордонної нерухомості. Мати все своє життя жила досить скромно. Будинок за життя побудував чоловік і крім худоби та землеробства у них особливо доходу не було.

Нотаріус дістав зі свого столу файл, в якому нудився офіційний документ, де вказувалося, що будинок і земля переходять у спадок синові і його сімейства і в кінці від руки було написано «Синку, будь ласка перестелити підлогу»

Він подивився на каракулі, і в знак любові і поваги до власної матері пообіцяв виконати її останнє прохання.

Минуло двадцять років.

– Дорогий, я звичайно рада, що ми живемо у твоїх батьків, але може перестелеш підлогу, бо цей скрип ночами не дає мені нормально спати.

– Тату, у нас є дошки?

– Так, бабця твоя ще сто років тому привезла їх і склала на горищі.

Дошки нікуди не поділися, вони як і раніше припадали пилом на старому горищі, чекаючи свого часу, години коли вони нарешті стануть підлогою, частиною будинку, і цей час настав.

Син з батьком дістали інструмент з сараю і почали потихеньку відривати старе дерево, яке знемагало коли проржавілі від часу цвяхи вилазили назовні.

– Нічого собі! Дивись-но сюди! – син дістав з підпілля стару, напівзгнилу сумку.

Через хвилину, заінтриговане сімейство в повному складі, вже стояло біля знахідки.

Стара блискавка легко піддалася і розкрившись, сумка показала свої скарби. Всередині лежали пачки радянських купюр, найбільших номіналів.
Батько обливаючись холодним потом, не вірив своїм очам.

Син витрусив залишки на підлогу і в останній момент з сумки вивалилася записка.
Батько впізнав каракулі своєї матері і прочитав в слух.

“Синку, мій брат помер два роки тому, свій будинок і квартиру він заповів мені, я продала їх і виручені гроші, я передаю тобі і твоїм дітям. Я рада, що ти нарешті вирішив перекласти стару підлогу. Тепер в цьому немає необхідності, ви можете переїхати і встати на ноги, з любов’ю Мама.”

Батько тримав записку в руці і перечитував її знову і знову. Поруч валялися старі трухляві дошки, і пачки непотрібних купюр. У його душі лунав противний скрип.

 

джерело

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close