Дорогі батьки, нечемні і нестерпні діти – це плід вашого виховання

Батьківське виховання – це найважливіша з усіх складових особистості будь-якої людини. Діти спостерігають – діти роблять. Вони вбирають усе як губка. На жаль, іноді батьківський приклад має поганий вплив на особистість дитини. Звідки беруться егоїсти, невротики, скнари або моральні виродки? Хоч як би грубо це звучало, але всі вони родом з дитинства. Що випромінюєш, те й породжуєш. Усі проблеми зароджуються в дитинстві. Це логічний процес, схожий на конвеєр. Що треба зробити, щоб зупинити безперервний конвеєр моральних калік?

Ця стаття професійного психолога якщо не припинить цей руйнівний  процес, то точно змусить усіх батьків задуматися над тим, кого вони виховують.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

От не знаю, це  мені так «щастить» чи справді мало не в половини дітей, яких до психолога направляють лікарі чи педагоги з підозрою на різні розлади (саме так до мене приходить більшість клієнтів), діагноз один:

“Дорослі, які оточують дитину, – несповна розуму”

Випадок № 1. 4-річний хлопчик поводиться агресивно, кидається на інших дітей на майданчику й ображає молодшу сестричку. Вже через 10 хвилин спілкування з його мамою та вітчимом усе стає очевидно. У родині навіть дорослі не знають слів «вибачте», «будь ласка» і «дякую». У них прийнято спілкуватися за допомогою крику одне на одного і погроз «зараз як трісну». Найніжніше, що при мені сказали дитині: «Замовкни, кретин!». І взагалі, вітчиму дитини (старіючому гопнику, якому за паспортом за 40, а за розумом – років 13-14) здається, що навчити малюка на будь-які слова бабусі відповідати: «Помовч, стара!» –  дотепний жарт. Взагалі, немає у хлопчика жодних розладів, просто  батьківська копія.

Випадок № 2. 6-річна дівчинка Саша говорить про себе в чоловічому роді і намагається всіх переконати, що вона хлопчик Саня. Розлад гендерної ідентифікації? Та ні. Просто тато з мамою хотіли другого сина і з дитинства розповідали доньці, як шкода, що вона не народилася хлопчиком. На будь-який прояв слабкості кажуть: «Що ти як дівчисько?!» (огов, гараж, ваша дитина взагалі-то і є дівчисько!). А прохання купити гарненькі черевички сприймають як ознаку, що дочка виросте повією, – це слово вона вже добре знає . Зі старшим братом дівчинки при цьому носяться як з писанкою: він же хлопчик. У Саші, певна річ, два виходи: або навіки визнати себе людиною другого сорту, або намагатися хоч якось стати людиною першого сорту. Вона вибрала останній варіант. І це абсолютно нормально для людини зі здоровою психікою.

Випадок № 3. Першокласник постійно намагається лізти до інших дітей в труси, прилаштовується позаду, імітуючи статевий акт, і вмовляє дівчаток станцювати стриптиз. Тривогу забили батьки дівчинки, до якої він “залицявся”. Підвищений інтерес до цієї теми в такому ранньому віці може бути симптомом кількох проблем. Або дитину розбещували, або у неї серйозний гормональний збій, або деякі проблеми з корою головного мозку. Однак з’ясовується, що просто тато дитини вважає абсолютно нормальним у присутності сина дивитися еротичні фільми: «А що? Він же маленький, не розуміє нічого. А якщо і розуміє – нехай мужиком росте, ги-ги-ги».

Випадок № 4. 10-річна дівчинка  просто ненавидить усіх хлопчиків. На сусіда по парті, який сказав, що вона гарна, налетіла відьмою і розбила йому ніс. З’ясовуємо, що вся ситуація виникла через маму дівчинки. Це мати-одиначка. Жінка з бурхливим, але не дуже щасливим особистим життям. Величезна кількість «нових татусів», деякі з яких не протрималися й трьох місяців (а один із них дівчинку ще й бив), і «ми з нею як подружки, я їй усе-усе розповідаю». Дитина з раннього дитинства в курсі, в кого з маминих дядьків проблеми з потенцією, у кого – ревнива дружина, підстерігає маму на роботі біля прохідної, хто «скнара, навіть каблучку не купив», від кого вона зробила три аборти і так далі. Мама щиро вважає, що готує дівчинку до дорослого життя. Дівчинка вважає, що доросле життя – це тільки нескінченні розбирання з чиїмись дружинами, аборти і в домовині все це бачила (і її в цьому випадку складно не зрозуміти).

Випадок № 5. 10-річний хлопчик. Рідкісний випадок. Дитину привела мама із закликом: «Зробіть що-небудь! Він дратує батька». Узагалі, пошук «чарівної кнопки», на яку можна натиснути, щоб дитина стала зручною – улюбленою тема батьків, які приводять дітей. Загалом, ситуація майже класична: тато час від часу знаходить нову любов і йде до неї, потім мама відвойовує його назад борщами. Деякий час у сім’ї все супер, а потім усе повторюється. Пізніше дитина взагалі «все псує» – ставиться до тата як до тата, а не як до східного падишаха. Нещодавно – подумати тільки! – попросив батька, який страждав  від похмілля, допомогти йому розв’язати задачу. То батько вдарив так хлопчика, що він відлетів до стіни. Відповідь: «Краще, татові випишіть цілющих пенделів!» Скажете, це не вписується в рамки професійної етики, але це мало не головне, що в такому випадку спадає на думку.

Усі описані випадки сталися буквально за останній місяць. Поки всі ці (і багато їм подібних) діти – лише нормальні малюки, яким не пощастило з найріднішими. Але пройде зовсім небагато часу – чужі діти, як відомо, ростуть дуже швидко, – і вони перетворяться на цілком дорослих,  які калічитимуть уже наступне покоління малюків. І як зупинити це виробництво  моральних калік – я, на жаль, не знаю.

Дорогі батьки, нестерпні діти – це плід вашого виховання. Візьміть зрештою на себе відповідальність за майбутнє своєї дитини. Щоб виховати гідну людину, вам знадобиться лише більше любові, мудрості і терпіння.

джерело

Залиште свій коментар

коментарів