“Де Ти береш сили терпіти все це?..”

Діалог Христа з жінкою…

– Дорогоцінна, ти чому плачеш?

– Мені боляче.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

– Тебе хтось образив?

– Так.

– Розкажи, тобі стане легше!
– Не впевнена. Думаю, зрозуміти мене зможе той, хто сам пережив подібне.
– А ти спробуй.

– Добре… Знаєш, як боляче, коли на тебе не звертають увагу? Коли з тобою тижнями не розмовляють, коли ти говориш, а тебе ніби не чують? Коли ставиш питання, а у відповідь – тиша?

– Знаю, зі Мною так поводилися, і не раз. І зараз не завжди реагують на Мій голос.

– Розумієш, це так принизливо, коли про тебе постійно забувають. Коли всі збираються за столом, а тебе навіть не запрошують. Коли про тебе згадують тільки тоді, коли треба щось подати, приготувати або прибрати.

– Розумію. Зі Мною так чинить більшість. Вони згадують про Мене тільки тоді, коли у них якась біда, або їм щось від Мене потрібно.

– А ще, так прикро, коли зробиш що-небудь хороше, а ніхто цього навіть не помітить, не оцінить. Все приймається як належне. Але ж, я не багато чекаю – всього пару слів подяки або хоч просто, щоб мою працю помітили.

– Мені це дуже знайоме. Я щоденно турбуюся про кожного до найменших дрібниць, але все це приписують «збігу обставин», «везінню», або просто не помічають мого піклування.

– А знаєш, як важко вести господарство самій, без помічників? Коли вони можуть дозволити собі сказати «хочу» або «не хочу».

– Знаю. Мені теж багато хто відмовляє у співпраці.

– А ще я так втомилася чекати теплих ласкавих слів, ніжності і любові. А я все таки жінка.

– Цього потребують не тільки жінки.

– І мені дуже боляче, коли мене обманюють, обіцяють і не виконують, говорять одне, а роблять інше.

– Так, Мені теж від цього завжди боляче.

– А Тобі знайома біль від думки, що твоя любов нікому не потрібна? Коли хочеш виразити її обіймами, поцілунком, але натикаєшся на крижаній граніт і байдужий погляд крізь тебе.

– Так, люба, Я часто стикаюся з байдужістю.

– Я так втомилася. Я терплю це цілих півтора року. У мене немає більше сил. Це нестерпно…

– Але Я терплю це з самого початку. Я – Сущий! Зі Мною так поступали завжди, всі народи, в усі часи.

– Але я не сказала Тобі найголовнішого. Знаєш, як жахливо, коли тебе зраджують, коли на твою любов відповідають зрадою, зрадою. Це – розчарування і біль …

– Це біль душевний. Набагато важче, коли до нього приєднується ще і біль фізичний. Коли плюють в обличчя, б’ють батогом і палицями. Коли твою Любов розпинають на хресті і сміються, дивлячись, як вона вмирає.

– І як Ти виніс цей біль? Чому не попросив Отця в цю мить покарати всіх?

– Тому що пробачив.

– Чому Ти не зробиш це зараз?

– Тому що довго терплю і чекаю.

– Але де Ти береш сили терпіти все це?

– У Любові.

джерело

Залиште свій коментар

коментарів