Чому японські діти ніколи не вередують

Японія є однією з найдивовижніших країн. У всьому світі відома працьовитість японців, їх завзятість, дисциплінованість і дбайливе ставлення до природи. Пропонуємо звернути увагу ще на одну особливість цього народу, яку варто було б перейняти батькам.

Люди, які приїжджають в Країну сонця, що сходить, дивуються незвичайному взаєморозумінню між різними поколіннями японців. Діти слухняні і милі, дорослі адекватні, бабусі і дідусі люблять, але без звичного «сюсюкання» …

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

Причиною такої одностайності є особлива традиція виховання дітей, коріння якої сягають в далеке минуле.

Багато століть тому японські матері поєднували роботу з вихованням дітей. Але не було ніяких дитячих садків або бабусь, які сиділи б з дітьми вдома, з якими можна залишити дитину, поки не закінчиться робочий день. Тому малюк завжди був там, де і його мати. Навіть якщо жінка йшла в поле, вона примотувала дитину до себе тканиною. При цьому вона постійно спілкувалася з малюком, розповідала, що вона робить, і чому. Не дивно, що дитина швидше вчилася розмовляти, ніж ходити.

Що дає такий підхід? 

Малюк відчуває себе залученим в усі життєві процеси (роботу, відпочинок, прогулянки), йому легше розвиватися і пізнавати світ.

Не дивно, що і зараз японки воліють виховувати дітей відповідно до такої традиції. Куди б не йшла мама, чим би вона не займалася, малюк завжди поруч з нею – на руках, за спиною або потихеньку йде з нею за руку.

Зазвичай японські матері сидять вдома, поки дитині не виповниться 3 роки. Хоча в країні є ясла, віддавати в них малюка вважається непристойно. Втім, як і просити посидіти з дитиною бабусю і дідуся. Після того, як малюк відсвяткує своє триріччя, його відправляють в дитячий садочок.

І вдома, і в садку дитину вчать проявляти увагу до почуттів – не тільки до своїх, але і інших людей, тварин і навіть неживих предметів. Наприклад, якщо малюк вдаряє машинкою об підлогу і ламає її, мама не відбере іграшку, але обов’язково повідомить, що дитина заподіює машинці болю.

Не варто думати, що виховання дитини повністю лягає на плечі жінки. З малюками охоче бавляться і їх татусі.

Як вже говорилося, в Японії діти отримують багато батьківської уваги – обіймів, розмов, спільних прогулянок та ін. При цьому мами і тата ніколи:

  • не підвищують голос
  • не читають нотацій
  • не застосовувують тілесних покарань.

Японці вчать дітей:

  • вести себе ввічливо
  • бути уважними до інших
  • нікому не заважати своєю поведінкою.

Що роблять японці, коли дитина поводиться погано? 

Закономірно, що батьків цікавить, а як же змусити дитину припинити бавитися? Японці не кричать, не карають, так як вони мотивують малюка поводитися правильно? Відповідь проста – своє невдоволення вони показують інтонаціями і поглядом.

Японські діти безпомилково розпізнають, коли батьки засмучені їх поведінкою, переживають почуття провини і каяття, і намагаються виправитися.

Як бачите, в Японії діти купаються в любові і турботі з боку своїх батьків, і з самого свого народження засвоюють принципи життя в суспільстві. Безумовно, ця система виховання дуже незвична для жителів інших країн. Але досвід показує, що вона неймовірно ефективна і допомагає вирощувати законослухняних, вихованих і приємних в спілкуванні громадян.

джерело

Залиште свій коментар

коментарів