Забрала брата і сестру від питущої матері, тим самим врятувала їх від лихої долі.

Мені було шість років, а братові чотири, коли нас забрала старша сестра. Мама пила, гуляла, а ми з братом часто залишалися вдома самі без нагляду, сиділи голодні.

Сестра Наташа старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати. Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

У той день, коли Наташа нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і гриземо черствий хліб.

Наташа розбудила маму.

– Мама я Вальку і Сергійка до себе забираю, я буду про них піклуватися, – сказала сестра матері.

– Ну і забирай, подумаєш, – сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.

Так ми стали жити з сестрою. Сергійка вона влаштувала в дитячий садок, а мене записала до школи.

Коли я вже вчилася в другому класі, я якось помітила, що сестра ходить задумлива і весь час посміхається.

– Наташа, а чого ти посміхаєшся? – запитала я.

– Ой, Валя, скоро заміж виходжу, уявляєш, – радісно сказала мені сестра.

– Заміж, добре, – відповіла я.

Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти. Але я даремно хвилювалася.

Гриша, чоловік сестри, виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем. Через деякий час у них з’явилися діти, два хлопчика. Тепер на руках у Наташі було четверо дітей. Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків.

Як двадцяти чотирирічна дівчинка з усім справлялася я не знаю, але Наташа завжди була веселою і життєрадісною. Правда ми з братом допомагали як могли. Я по дому все намагалася робити і їсти готувала. Брат Сергій був хуліганом, в школі часто бешкетував, вчився погано.

Одного разу з ним поговорив Гриша, після чергового виклику в школу.

 – Сергію, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Наташа не забрала? – запитав Гриша.

-Не знаю, з мамою б жили напевно, – знизив брат плечима.

-А нузбирайся, – сказав Гриша і вони кудись поїхали.

Приїхали години через дві, Сергійко був дуже задумливий.

-Гршо, а куди ви їздили? – запитала я.

-В дитячий будинок, – коротко відповів Гриша.

Після цієї розмови Сергій хуліганити перестав і вчитися став на четвірки і п’ятірки. Наташа тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося.

Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дитячому будинку. На сімейній раді довго не думали.

– Звичайно, забирай, навіть розмови немає, – сказав Гриша.

– Дякую, – розплакалася Наташа, – як ми будемо шість дітей ростити.

– Де четверо, там і шестеро, витягнемо, – серйозно сказав Гриша.

Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з дитячого будинку.

Роблячи висновки, можна сказати, що чужих дітей не буває. Робіть добрі справи і це не залишиться непоміченим.

джерело

Залиште свій коментар

коментарів