П’ять способів саморуйнування, яким нас навчили в дитинстві

Які проблеми виникають у дорослому віці через травмуюче виховання? Розповідає психолог-консультант Дарій Сіканавічюс.

Пять способов саморазрушения, которым нас научили в детствеУ процесі виховання багато батьків вчать дітей самопожертві і саморуйнуванню для задоволення чужих потреб.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

Часто задоволення потреб батьків – основна функція, яку виконують діти. Але це в корені неправильно: батьки повинні піклуватися про дитину, а не навпаки. Багато людей стають батьком і матір’ю, не будучи до цього готовими. Мова не стільки про матеріальний стан, скільки про психологічний та емоційний. Дорослі люди, що живуть з невирішеними психологічними проблемами, заводять дітей по «неправильним» причинам і завдають їм травми, які самі пережили в дитинстві.

У деяких випадках батьки бажають дітям найкращого і, щоб не травмувати їх, звертаються за допомогою до психологів і багато працюють над собою. Але в більшості випадків вони не готові звертатися за допомогою до професіоналів, тому що це ставить їх в незручне становище і вимагає занадто багато зусиль.

Якщо дитина постійно відчуває загрозу, наслідки такого виховання можуть переслідувати її до кінця життя

В результаті травмуючого виховання дитина виростає підлеглою і залежною від інших. Вона перетворюється на дорослого, який намагається всім догодити, не вміє встановлювати особисті кордони, жертвує своїми інтересами або руйнує себе. П’ять особливостей виховання, які з дитинства привчають жертвувати благополуччям.

1. Нестача любові і турботи.

По-перше, всі випадки неприхованого фізичного, сексуального чи вербального насильства. По-друге, сюди відноситься приховане або пасивне насильство, наприклад, відкидання, емоційна холодність батьків, насильство над іншими членами сім’ї, що створює згубне середовище для дитини, психологічний тиск, маніпуляція і брехня. Дитина засвоює урок: її неможливо любити. Вона вважає себе поганою, дефектною, негідною, неважливою і непримітною. Вона постійно відчуває загрозу. Наслідки такого виховання можуть переслідувати до кінця життя.

2. Помилкові уявлення.

Батьки та інші значущі дорослі вселяють дитині помилкові переконання. Вони можуть говорити про них явно або подаючи приклад поведінкою: «батьки завжди праві», «я твій батько / мати твоя / твій вчитель, так що я краще знаю», «сім’я – головне в житті», «ти ще маленький», « не будь егоїстом ». Дитина засвоює принцип: головний той, хто сильніший. Потреби не важливі, дитина повинна задовольняти чужі потреби. Заодно вона розуміє, що не можна ставити владу під сумнів, дитина повинна підкорятися батькам.

Пять способов саморазрушения, которым нас научили в детстве

3. Порушена самооцінка і почуття власної важливості.

У токсичному середовищі дитина засвоює багато хибних уявлень про себе, більшість з яких згодом приймає за власні. Ці уявлення починають визначати її самосприйняття. Наприклад, діти засвоюють, що вони нікчемні, що вони відповідальні за все, що йде не так. Вони застряють в стані вивченої безпорадності. Вони відчувають, що не можуть нікому довіряти і повинні все робити самі. Їх самооцінка залежить від сприйняття інших людей: «Якщо я подобаюся людям, все добре. Якщо я їм не подобаюся, все погано ».

4. Необґрунтовані очікування і сценарій «приречений на провал».

Багато батьків очікують, що їхні діти повинні бути ідеальними, і встановлюють нереалістичні стандарти. Що б не зробила дитина, її покарають за «провал». Насправді робити помилки нормально. Вони необхідні, щоб дитина вчилася і розвивався. Проте багатьом дітям батьки забороняють помилятися і суворо карають: покаранням, відкиданням, відмовою в любові і турботі. Діти виростають тривожними і невротичними, перетворюються в перфекціоністів, які прагнуть все довести до досконалості або, навпаки, втрачають мотивацію щось робити.

Виростити психологічно здорову дитину простіше, ніж «виправити» покаліченого дорослого

5. Заборона думок і емоцій.

Почуття людини передають важливу інформацію про її середовище і благополуччя, відображають сприйняття реальності і допомагають більш точно осмислювати і систематизувати інформацію про цю реальність. Забороняти дітям відчувати певні почуття і виражати їх природним чином – жорстокий злочин. Щоб підлаштуватися і вижити в токсичному і потенційно небезпечному середовищі, дитина починає пригнічувати свої справжні почуття і думки. В іншому випадку вона ризикує втратити прихильність батьків. Вона вчиться підкорятися і руйнувати себе. Такі діти стають дорослими, які не знають, хто вони і що вони відчувають, тому що з дитинства їх змушували придушувати своє «Я». Іноді значна частина «я» губиться назавжди.

Тим не менше у багатьох випадках дорослі виявляються в стані заново відкрити своє «Я» і залікувати рани за допомогою роботи над собою і професіоналів.

джерело

Залиште свій коментар

коментарів