Слово вчителя: кожній дитині потрібен АВТОРИТЕТ

Рита Пірсон – педагог із сорокарічним стажем, яка розкрила секрет успішного навчання.

У той час, як багато педагогів вважають, що їхня справа – відчитати урок, а мотивацію до навчання нехай піднімають батьки, вона впевнена, що саме вчителі відіграють ключову роль в тому, ким в житті стане дитина. Про це її виступ на конференції.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

Роль стосунків

Я все життя провела або в школі або в дорозі в школу і зі школи, або в розмовах про те, що відбувається в школі. Мої батьки були педагогами, обоє батьків моєї матері були педагогами і останні 40 років свого життя я теж присвятила роботі з дітьми. І, звичайно, всі ці роки я спостерігала за реформами освіти з різних точок зору.

Деякі реформи були вдалими, деякі – менш вдалими. І ми тепер знаємо, чому діти кидають школу, чому діти не вчаться. Проблема і в бідності, і в прогулюванні уроків, і в негативному впливі однолітків – ми знаємо, чому. Але одну причину ми ніколи не озвучуємо або говоримо про неї дуже рідко. Мова про цінності та важливості людських зв’язків. Мова про стосунки. Джеймс Комер (відомий дитячий психолог, консультант урядових освітніх програм США) сказав, що серйозне навчання неможливе без серйозних стосунків. Джон Вашингтон Карвер (американський ботанік і винахідник) сказав, що вчитися – це означає розуміти стосунки. Кожен з нас може назвати вчителя або іншого дорослого, що зробив великий вплив на нього в дитинстві.

За що платять вчителям

Я роками бачу, як викладають інші. Я бачила найкращих з вчителів і напевно, найгірших з них. Одна колега сказала мені: «Мені не платять за те, щоб я любила дітей. Мені платять за те, щоб я проводила урок, а діти – вчили матеріал. Я викладаю, вони вчать, тема закрита!» Я відповіла їй: «Знаєш, діти нічому не вчаться у людей, які їм не подобаються». Вона відмахнулася: «Хіба що хулігани!» І я відповіла: «Твій навчальний рік буде довгим і непростим, дорога». Так воно і було в результаті.

Багато вчителів не знають, як це – будувати стосунки. Я думаю, що мав рацію Стівен Кові: в основі стосунків криються всього кілька досить простих речей. Наприклад, спочатку намагатися зрозуміти, а не домагатися, щоб тебе зрозуміли. Або, наприклад, такий простий хід, як вибачення. Ви про це колись думали? Якщо ви скажете учневі: «Вибач мені», то він буде в шоці. Якось раз я заміняла вчителя математики, проходили рівняння. Я не була сильною в математиці, але працюю над собою. Я подивилася потім в підручник – там було все не так. Я прийшла в клас на наступний день і сказала: «Хлопці, я повинна вибачитися. Я вам все неправильно розповіла на уроці. Вибачте, будь ласка!» Вони сказали: « Все в порядку, міс Пірсон, ви так хвилювалися, нічого страшного».

Найкращий клас

У мене були такі погані класи,які настільки відставали, що я плакала. Я запитувала себе: «Як я зможу привести цих дітей за дев’ять навчальних місяців звідти, де вони знаходяться зараз, туди, де вони повинні бути?» Це було дуже складно, жахливо важко. Як мені вдавалося підвищити самооцінку дитини і, одночасно, її успішність? Одного разу мені прийшла в голову блискуча думка. Я сказала всім своїм учням: «Ви були ретельно відібрані, щоб бути в моєму класі, тому що я – найкращий учитель, а ви – найкращі учні! Тому ми всім покажемо, що означає бути найкращим класом!». Одна дитина сказала: «Це що правда, чи що?» Я сказала: «Абсолютно. Ми повинні показати іншим класам, як треба вчитися. Тому тепер ви не можете шуміти в коридорі – всі знають, що ви в найкращому класі. Тепер ви повинні гідно поводитися». Я дала можливість дітям сказати собі: «Я – вже хтось. Я був незрозуміло ким на початку року, але я буду найкращим, коли закінчу його. Я сильний, я можу. Я заслуговую, щоб отримати тут освіту, мені є що робити, мені є чим вразити людей». І діти сказали: «Тааак!». І якщо це говорити досить часто, це стає частиною тебе.

-18 або +2

Я дала тест, 20 питань. Один учень зробив 18 помилок. Я поставила +2 і великий смайлик. Він запитав: «Міс Пірсон, це що, оцінка 2?» Так, кажу. «Так, навіщо ж тут смайлик?» Я кажу: «Тому що ти ж не зовсім не впорався. Два завдання ти ж зробив правильно, ти ж не всі завалив. А коли ми зробимо роботу над помилками, ти впораєшся ще краще!». Він сказав: «Так, я можу краще. Розумієте, оцінка -18 вбиває, а ось +2 – це значить, що все не так уже й погано!».

Я роками спостерігала за тим, як моя мама залишається на відпрацювання і додаткові заняття, як вона ходить додому до учнів після обіду, купує печиво і арахіс, щоб пригостити в школі тих дітей, яким вдома нічого їсти, мило і вологі серветки – для тих, хто не стежить за гігієною, тому що, якщо від учнів пахне не дуже, то налаштувати клас на сприйняття матеріалу важко, а діти можуть бути жорстокими. У мами все це лежало в столі. І ось пройшли роки, вона вийшла на пенсію, а її зустрічали на вулиці її колишні учні і говорили: «Міс Вокер, ви змінили моє життя. Ви дали мені відчути, що я хтось, хоча я в глибині душі знав, що це не так. А тепер подивіться, ким я став». І коли моя мама померла, їй було 92 роки, на її похороні було стільки колишніх учнів, що я плакала не тому, що вона пішла, а тому, що вона залишила таку цінну спадщину: знання про стосунки, що не обірвуться.

Бути чемпіоном

Чи можемо ми укріпити і розвинути наші стосунки з учнями? Без сумніву. Чи будуть вам подобатися всі ваші учні? Звичайно, ні. І ви знаєте, що найважчі діти чомусь завжди присутні на ваших уроках. Завжди! Ви не будете любити всіх дітей, але важкі діти – вони в вашому класі не просто так. Вони там через стосунки, через зв’язки. І якщо вам хтось не подобається, він ніколи-ніколи не повинен дізнатися про це. Тому вчителі стають великими акторами і актрисами, ми приходимо на роботу з ентузіазмом, навіть коли хотіли б залишитися вдома, ми слухаємо нісенітниці про політику освіти, але ми все одно продовжуємо вчити, бо це наше покликання.

Викладання і навчання повинні приносити радість. Уявіть собі, наскільки потужним був би наш світ, якби наші діти не боялися ризикувати, не боялися думати, якби у кожного був свій чемпіон, на якого варто рівнятися. Кожній дитині потрібен свій чемпіон! Такий дорослий, який ніколи не підведе, який розуміє силу стосунків і наполягає на тому, щоб діти стали найкращою версією себе. Складна ця робота? О, Господи, ще й яка! Але це не неможлива місія. Ми можемо це зробити. Ми – вчителі, ми народилися для того, щоб змінювати світ.

джерело

Залиште свій коментар

коментарів