Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки

Виховання – справа тонка: будь-яка методика може призвести до непередбачених результатів.

реклама

Автор Світлана Хміль представила, як може все статися:

Відмінна профілактика батьківського перфекціонізму.
«Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду йому з трьох років твердити: «Милий! Ти не зобов’язаний ставати інженером. Ти не повинен бути юристом. Це не має значення, ким ти станеш, коли виростеш. Хочеш бути патологоанатомом? На здоров’я! Футбольним коментатором? Будь ласка!Клоуном в торговому центрі? Відмінний вибір!”

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

І в своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий клоун з патьоками гриму на обличчі, і скаже: «Мама! Мені тридцять років! Я клоун в торговому центрі! Ти таке життя для мене хотіла? Чим ти думала, мама, коли говорила мені, що вища освіта не обов’язкова? Чого ти хотіла, мама, коли дозволяла мені замість математики грати з пацанами? »

А я скажу: «Милий, але я йшла за тобою в усьому, я не хотіла тиснути на тебе! Ти не любив математику, ти любив грати з молодшими хлопцями ». А він скаже: «Я не знав, до чого це призведе, я був дитиною, я не міг нічого вирішувати, а ти, ти, ти зламала мені життя» – і розітре брудним рукавом помаду по обличчю. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: «Значить так. У світі є два типи людей: одні живуть, а другі шукають винних. І, якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот ».

Він скаже «ах» і впаде в непритомність. На психотерапію буде потрібно приблизно п’ять років.

Або не так. Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду йому з трьох років твердити: «Не будь ідіотом, Владик, думай про майбутнє. Вчи математику, Владик, якщо не хочеш все життя бути оператором колл-центру ».

І в своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий програміст з глибокими зморшками на обличчі, і скаже: «Мама! Мені тридцять років. Я працюю в «Гугл». Я працюю двадцять годин на добу, мама. В мене немає сім’ї. Чим ти думала, мама, коли говорила, що хороша робота зробить мене щасливим? Чого ти добивалася, мама, коли змушувала мене вчити математику? »

А я скажу: «Дорогий, але я хотіла, щоб ти отримав гарну освіту! Я хотіла, щоб у тебе були всі можливості, дорогий». А він скаже: «А на хрена мені ці можливості, якщо я нещасний, мама? Я йду повз клоунів в торговому центрі і заздрю ​​їм, мама. Вони щасливі. Я міг би бути на їхньому місці, але ти, ти, ти зламала мені життя»- і потре пальцями перенісся під окулярами. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: «Значить так. У світі є два типи людей: одні живуть, а другі весь час скаржаться. І, якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот ».

Він скаже «ох» і впаде в непритомність. На психотерапію буде потрібно приблизно п’ять років.

Або по-іншому. Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду йому з трьох років твердити: «Я тут не для того, щоб щось твердити. Я тут для того, щоб тебе любити. Іди до тата, дорогий, запитай у нього, я не хочу бути знову крайньою ».

І в своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий режисер з тугою в очах, і скаже: «Мама! Мені тридцять років. Я вже тридцять років намагаюся добитися твоєї уваги, мама. Я присвятив тобі десять фільмів і п’ять вистав. Я написав про тебе книгу, мама. Мені здається, тобі все одно.Чому ти ніколи не висловлювала своєї думки? Навіщо ти весь час відсилала мене до тата? »

А я скажу: «Дорогий, але я не хотіла нічого вирішувати за тебе! Я просто любила тебе, дорогий, а для порад у нас є тато ». А він скаже: «А на хрена мені татові поради, якщо я питав тебе, мамо? Я все життя добиваюся твоєї уваги, мама. Я схиблений на тобі, мама. Я готовий віддати все, аби хоч раз, хоч раз зрозуміти, що ти думаєш про мене. Своїм мовчанням, своєю відстороненістю ти, ти, ти зламала мені життя »- і театрально закине руку до чола. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: «Значить так. У світі є два типи людей: одні живуть, а другі весь час чогось чекають. І, якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот».

Він скаже «ах» і впаде в непритомність. На психотерапію буде потрібно приблизно п’ять років.

Цей текст – хороша профілактика нашого материнського перфекціонізму – прагнення бути ідеальною мамою. Розслабтеся! Як би ми не старалися бути хорошими мамами, нашим дітям все одно буде що розповісти своїм психотерапевта ».

 

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів