Цінний урок від мого чоловіка…

Я спершу його не зрозуміла і надула губи. Вважала впертим віслюком, нічого не тямущим в сімейному житті. І тільки через час усвідомила, наскільки він був правий.

Цінний урок від мого чоловіка.

Ми одружилися далеко не юними: йому виповнилося 42 роки, мені 36 років. Обидва реалізовані і маємо на все свою точку зору. Перший час перебували в ейфорії, а потім непомітно, надто захопившись новим статусом і облаштуванням сімейного гніздечка, я стала робити одну дурницю за іншою. Закинула степ-аеробіку і курси англійської мови на користь випічки малинових кексів і чищення килимів. Дзвонила йому на роботу і цікавилася продажем сегментних кульових кранів. Шила клаптеві ковдри, збирала на службу «тормозки» і прасувала простирадла з двох сторін. Вирізала фетрових зайців і закатувала лечо. Освоїла декупаж і соління скумбрії. Схудла намагаючись стати ідеальною господинею, і загнала себе в стан жертви.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше
реклама

Той день пам’ятаю, як зараз. Настала перша субота листопада, зарядив дощ, і на кухні з самого ранку горіло світло. Він пив молоко і з роздратуванням спостерігав, як я нарізаю сир, холодну телятину і помідори. Тричі повторив, що буде тільки молоко і ніяких бутербродів. Я “кудкудакала” і мила обробну дошку. Нарешті не витримав:

— Послухай, мені не потрібно служити, подавати обід з п’яти блюд, стерилізувати чашки і унітаз. Ми не раби один одному, і я не все твоє життя, а лише його частина. За щасливим випадком ми зустрілися, закохалися і знайшли спільний знаменник. Точку стикування. Місце, в якому добре удвох. Все інше – це особисте. Так що не намагайся в мене врости і не став мої інтереси вище своїх. Не потрібно бути краще або гірше, просто залишайся собою. Тією, яку покохав. Легкою, повною запалу і драйву. А ти розчиняєшся в мені і йдеш в тінь.

Він жбурнув склянку в раковину і відправився в спортзал. Я залишилася посеред роздовбаною кухні, намагаючись перетравити сказане. Зусиллям волі проковтнула набіглі сльози, викинула листкове тісто, залишила в спокої кухонне причандалля і запхала в валізи декоративні подушки. Вмилася, зателефонувала вчителю англійської і відкрила файл з незакінченою розповіддю.

З тих пір я не служниця, не менеджер з продажу кульових кранів. Не намагаюся догодити і нічого не доводжу. З тих пір Я – просто Я. І це неперевершене почуття…

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів