7 способів зруйнувати самооцінку дитини. І навіть не помітити цього

Ми зовсім не збиралися ламати самооцінку молодшого: воно саме якось вийшло. Більше так робити не будемо. Разом з психологом Анастасією Линдін ми розповідаємо про небезпечні ситуації, які в домашніх умовах краще не повторювати, як би не сталося біди”.

Батьки завжди хочуть дітям найкращого. Наприклад, виростити їх скромними, уберегти від розчарувань і підготувати до зустрічі з хуліганами, які всіх обзивають товстунами.

Тому ми на всякий випадок говоримо маленькому недотепі, що у нього забудькувата голова і незграбна хода. На жаль, в цей момент у дитини разом з настроєм псується самооцінка.

ТИПОВІ ДІВЧАТА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

Висока самооцінка помітно впливає навіть на здатність школяра до навчання. До того ж людина, що не страждає комплексом неповноцінності, завжди знайде витончену відповідь хуліганам з-за рогу. Навіть якщо вона не згадає слова, якими її називає вдома бабуся, вона зможе крикнути: «Сам дурень!» І втекти. А ось низька самооцінка загрожує всім синцями і загальним розчаруванням від того, що відбувається в світі. Ось як нам вдається все зіпсувати.

1. Ми ненароком повідомляємо, що дитина для нас недостатньо хороша

Вже скільки разів казали, що давати вичерпні характеристики дитині тільки на підставі того, що вона розлила чай ​​- вірна дорога до низької самооцінки. Але все одно це поширений хід. Один незручний жарт з черепашкою з акваріума і феєрверком – і все, у нас росте «ось балда», «негідник», «від сорому провалитися». Ми з легкістю навішуємо ярлики ( «Вічно ти все ламаєш!»), порівнюємо з іншими і ще показуємо мімікою брів, що дитина нас не цілком влаштовує.

2. Ми не довіряємо дітям

«Нумо  дай я! Відійди, дай тато зробить! У тебе не вийде добре нагострити олівець! »- згубна фраза для дошкільника. Діти цього віку формують почуття власної гідності двома способами: по-перше, вловлюють, що їхні близькі думають про них, по-друге, вивчають те, що вони можуть робити самі без підтримки нервових рідних.

Бігаючи по дитячому майданчику і підстраховуючи на кожному розі шестирічку, мама вибиває у неї  землю  з-під ніг

Логічно, що дитина вирішить, що сама вона взагалі нічого не може і не вміє, «раз мама так хвилюється». Прибрати з дому всі розетки, заклеїти скотчем ножиці, викинути спиці, зрізати гострі кути у меблів і зображати переляк, коли дитина грає з дерев’яною кулькою (може синяк отримати) – речі притаманні тривожним батькам. Але потрібно знати, чим більше у дітей можливості проявляти себе і покладатися на себе, тим більше у них впевненості в собі.

3. Ми ставимо дуже складні завдання

«А нумо Андрій, давай, покажи нам з дідусем, що ти там у музикалці  вчив! Ось цей вальс можеш? Ту-тутуту? Ні? Ти ж цілий тиждень вже туди ходиш. А сальто назад можеш? Теж ні? А ось такий фокус з картами знаєш? Ну ти, брат, даєш! Сідай тоді повчися, я ось задачник роздобув для вступників на фізтех ». Далі можна взагалі нічого не говорити, тому що діти в таких випадках роблять однозначні висновки.

Навіть турботлива мама, яка сіла допомогти дитині з уроками, ризикує своїми поясненнями загнати в такий кут, з якого можна піти тільки в глуху оборону: «Я не знаю, я не можу, я не хочу». У критичні моменти згадуйте про вік дитини, і ідея з навчанням відпаде сама собою.

4. Ми створюємо ситуації неконтрольованого стресу

Стрес – це реакція на новизну, а неконтрольований стрес виникає у людини, коли до впливу неможливо пристосуватися, його неможливо передбачити або його неможливо позбутися. Досить однієї з цих умов, щоб людина опинилася в ситуації неконтрольованого стресу. Про це добре написано в книзі біолога Дмитра Жукова «Стій, хто веде?». Людина, яка довгий час опиняється в такій безглуздій ситуації, швидше за все, буде страждати від набутої безпорадності – стану, коли ти зневірився, вирішив, що від тебе нічого не залежить, і вже ні на що не претендуєш.

Неконтрольований стрес цілком усвідомлено використовують для дресирування тварин, а в фашистських таборах його застосовували для придушення волі ув’язнених

Це ефективний засіб, щоб підвищити керованість колективу. Армійські перефарбування газонів і раптова пара з фізики «за те, що крутився» з цієї серії. Чим незрозуміліша витівка начальства, тим більш слухняні підопічні. Батьки теж можуть розвинути вивчену безпорадність, причому зовсім безневинними методами. Мама ні в яку не погоджується купити тобі собачку, а коли ти позбувся будь-якої надії – вуаля! – сюрприз. Ми не бачимо в цій ситуації нічого поганого, але вона не піддається поясненню для дитини, і вона ніяк не може ні вплинути на неї, ні передбачити її.

5. Ми занадто тиснемо

До набутої безпорадності призводить ще й постійний соціальний тиск. У книзі Жукова описуються експерименти з пацюками: два пацюки, зустрівшись, б’ються. Але вже через кілька годин, всі біохімічні показники у того, хто програв бійця повертаються до норми. Але якщо нещасний щур весь час змушений програвати, з часом він стане депресивним і безпорадним, стане таїтися побачивши тінь. Загалом, у нього буде “обличчя” прямо як у хлопчика з картини «Знову двійка». Щоб на шлях бідного щура не стала дитина, йому необхідно потрапляти в ситуації успіху і хоч зрідка перемагати молодшу сестричку-немовля в шахи.

6. Ми не помічаємо їх успіхи

Зрозуміло, двійки і рвана діра на штанях помітніші, ніж блискучі досягнення дитини – переміг жабу в довжині стрибка. Але коли ми ігноруємо все те хороше, що людина зробила за день, і зосереджуємося на улюблених моментах з порваною книжечкою, самооцінка дитини відразу опускається на кілька градусів.

7. Ми занадто боїмося зіпсувати їм самооцінку

Батьки, які знають, що сказана похапцем фраза може згубити всю дитячу самостійність, впадають в крайність: не дають молодшому розвинути почуття відповідальності за свої дії. Ну подумаєш, продав татів ключ від машини через інтернет – не лаяти ж людину. Лаяти, може, і не треба, але показати, що її вчинки впливають на світ – необхідно. Тато тепер буде забирати тебе зі школи не німецьким седаном, а на велорикші. «Таке життя, синку. Бачиш, як багато ти можеш змінити! »

Заодно поясніть, що хороші вчинки впливають позитивно на всесвіт, а погані оцінки ніколи не пізно почати виправляти.

 

джерело

Залиште свій коментар

коментарів